phophudia | ІРЧ сопротівляюцца ужосам українєзації в Кієвє

Брат

voland14 дайот на_водку на повєсть о гєроічєском сопротівлєнії ЖБ-дупомовє нєсломімьімі ісконно русскімі кієвлянамі:

Розпочався мій невеличкий викривальний вояж Києвом із банальної поїздки Сирецько-Печерською гілкою метро.

Виїхавши на Південний міст, де на кілька хвилин з'являється покриття в мобільного телефону, вирішив дещо "завести" ранкову заспану публіку імітацією розмови по стільниковому: "Так, Сашко, привіт!.. Так, отримав. Та там усі ті документи російською, нічого не зрозуміло! Чого вони російською документи надсилають?! Ми що, не в Україні?.." Словом, такий собі гнів людини, яка буцімто не розуміє "братньої" мови - чим "ми" гірші за "них", що українською ні бельмеса?

Результат спектаклю не змусив довго чекати на себе.

Три чверті пасажирів - а особливо "місця в партері", які традиційно займають старші люди - невдоволено зиркнули на мене. Спершу мої попутники стримували емоції. Але невдовзі мимохідь таки вловив краєчком вуха невдоволене "западенци", що було кинуто мені напівпошепки однією з жіночок "віком за".

Справжні пригоди розпочалися з мого прохання продати мені "соку цитрини" в одній продуктовій крамничці поблизу Золотих воріт. Опісля певного заціпеніння, що в нього поринула спантеличена продавщиця, я вислухав од неї цілий спіч, головною тезою якого стало останнє речення: "На сваєй чістай мові будіш со свайєй мамачкай размавлять!"

От тобі, читачу, і повага, і толерантність людей на роботі... А головне - усе ж правильно, на їхню думку.

Між іншим, до невдоволення продавщиці, що його викликано винятково її незнанням мови, долучилися й покупці - обурювались, що я "своєй мовай" збираю чергу.